|
Ярило Мокрий 4 червня: традиції та обряди слов'ян 4 червня, слов'яни відзначають Троян (Трибогів День) — свято кінця весни і початку літа, коли на зміну молодому Ярилу-Весняному приходить Трисвітлий Дажбог. Святодень, присвячений перемозі Бога Трояна над Чорним Змієм. В цю пору рідновіри прославляють Сварожий Триглав — Сварога-Перуна-Велеса, сильних під Прави, Яви і Нави. За повір'ями, Троян став втіленням могутності Сварога, Перуна і Велеса, які з'єднали свої сили в боротьбі зі Змієм, породженням Чорнобога, грозившим колись знищити все Тримир'я. В цю пору здавна поминали предків і робили обереги від безчинств, які творяться русалками і неприкаянними душами небіжчиків (ті, що померли «не своєю», тобто неприродною смертю). У ніч на Трояна дівчата і жінки «опахивали» село, щоб уберегтися від злих сил. У народі говорили: «З Духового дня не з одного неба — з-під землі тепло йде», «Прийде Святий Дух буде на дворі, як на печі». Згідно з народними повір'ями, цього дня, як вогню, боїться всяка нечисть, а перед самим Сонячним сходом на Духів день відкриває Мати Сира-Земля свої таємниці, і тому знахарі ходять в цей час «наслуховувати скарби». Як і на Ярила Весняного, роса в цей день вважається священною і цілющою. Після зачину проводять обряд «Пострижи» для юнаків - посвята у воїни. Далі влаштовують бенкет у полі. Обрядова страва: солодощі, яєчня, пироги. У требу приносять обрядове пиво. Перед ігрищами розігрують казку або давню легенду. Обов'язкові любовні ігрища і танці. Крім того, після дня Ярила зазвичай встановлюється спекотна погода днів на сім. Нагадаємо, раніше інформаційний портал "Знай.uа" повідомляв про те, що в червні 2018 року в Україні очікується тепла і дощова погода. Середня температура повітря в червні буде на рівні 18-22 градусів. В деякі дні першого літнього місяця стовпчики термометрів показуватимуть +30, лише вночі буде прохолодніше, +15 і нижче, особливо в першій декаді місяця. При цьому середня температура в червні 2018 року буде на 1-1,5 градуса вище базової. В деякі дні повітря прогріватиметься до +30 і навіть 35 градусів тепла, так що можна чекати справжньої спеки вже в червні. |
4 червня 2019
|
24 ТРАВНЯ — СВЯТИХ КИРИЛА ТА МЕФОДІЯ. ЩО ЗАБОРОНЕНО РОБИТИ В ЦЕЙ ДЕНЬ 24 травня православна церква звершує пам’ять святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями і слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Вчені вважають, що слов’янська писемність була створена в 9 столітті, приблизно в 863 році. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я одного з братів, Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій. Кирило, який з малих років проявив великі здібності і досконало спіткав усі науки свого часу, а також вивчив багато мов, на основі грецької створив слов’янську абетку. Він істотно змінив грецьку абетку, щоб більш точно передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки — глаголиця і кирилиця. Крім того, брати-греки переклали слов’янською мовою Євангеліє, Апостол і Псалтир. За внесок святих Кирила і Мефодія в культуру Європи Папа Іван Павло II у 1980 році оголосив їх покровителями Старого континенту. День пам’яті цих святих як День слов’янської писемності і культури почали святкувати в Болгарії ще в 19 столітті, а потім ця традиція перейшла і в інші країни: Україну, Білорусь, Молдову. В даний час цьому святу присвячуються наукові форуми, проводяться фестивалі, виставки, книжкові ярмарки, поетичні читання, огляди художньої самодіяльності, концерти і інші різноманітні культурні заходи. Традиції і звичаї дня У народі день прозвали Мокій мокрий. Назва походить від імені священномученика Мокія Амфіпольского. По цьому дню визначали погоду на все літо, чоловіки припиняли польові роботи. Вранці спостерігали схід сонця і погоду. Виходячи зі спостережень, робили прогноз на літо. У деяких місцях в цей день у дворі вивішували ганчірку: стане мокрою – літо дощове; залишиться сухою – спекотне і посушливе. Свято оновлення Царгорода (Константинополя), яке Православна церква відзначала раніше в цей день, селянами нерідко розумівся як «святкування в честь граду», який в один момент може знищити працю хлібороба. Щоб цього не сталося, сільські жителі з іконами обходили свої поля, просячи Господа захистити від руйнівної дії грозового ворога, названого, на їх переконанні, через могутні сили царем. Щоб град не побив хліба, в цей день святкували, а посівні роботи перебували під забороною. У деяких селищах здійснювали освячення посівів з хресним ходом. За повір’ям, у цей день прокидаються русалки, в існування яких на Русі вірили задовго до приходу християнства. Раніше їх вважали річковими богинями, а ось після хрещення Русі їх образ сильно змінився, і русалок стали сприймати як нечисть, від якої слід триматися подалі. Вважалося, що ними стають не тільки утоплениці, але і маленькі дівчатка, які померли нехрещеними, а також дівчата, які купаються в річці без натільного хреста. Вірили, що русалки живуть в прекрасних кришталевих палацах під водою. При бажанні вони можуть пересуватися і по суші. У холодну пору року вони вважають за краще не виходити на берег, а ось навесні і влітку їх часто можна побачити при світлі місяця. Особливо побоюватися русалок треба юнакам, тому що вподобаного вони лоскочать і тягнуть в свій підводний палац. За легендою, юнаки не гинуть, а стають чоловіками русалок і, оточені турботою та розкішшю, вони швидко забувають земне життя. Щоб зовсім не зустрічатися з русалками брали на річку чи в ліс пучок полині – «трави окаянної». Русалка цю рослину не любить, і якщо кинути їй пучок в обличчя, то більше ніколи вона до вас не підійде. Однак в ніч на Івана Купала і в русальний тиждень (8 тиждень після Великодня) ні одна розумна людина не купалася в річці і навіть не плескала у долоні на березі. Вважалося, що в ці дні русалки стають злими і можуть багато бід накоїти. На Мокія мокрого дівчата не працювали. Вони плели вінки і загадували на майбутніх чоловіків. Вінки пускали по воді і вірили, що їх підберуть русалки і будуть в них веселитися по ночах. Прикмети та повір’я Якщо на Мокія мокро, то і літо мокре буде. Якщо туманно і схід багряний, то чекай грозового літа. Підземний туман до сходу сонця розходиться – до негоди. Туман на Мокія – до дощового літа. Якщо 24 травня дощ, то ще сорок днів будуть дощовими. Кінь гривою трясе – до дощу. Спекотна і суха погода – до посушливого літа. У цей день перебували під забороною посівні роботи, щоб град полів не побив. Сон з 23 на 24 травня віщує події, які відбудуться через 12 днів. Сновидіння, побачене вдень 24 травня, віще, але сильно довіряти йому не потрібно. |
24 травня 2019
8 квітняДЕНЬ БЛАГОВІСНИКАБлаговісник, володар блискавок, — це архангел Гавриїл у народній інтерпретації. Святкуванням цього дня господарі намагалися задобрити архангела, щоб він дім блискавкою не спалив. Саме в цей день, 8 квітня, блискавка та грім прокидаються від зимового сну. За легендою, блискавка виникає в той момент, коли Благовісник розриває хмари, щоб відшукати чортів, які за хмарами сховалися. Чорт тікає, а хмари за ним вигинисто блискають — от і виходить справжнісінька блискавка. А грім — то архангел Гавриїл стріляє в нечисту силу з небесної гармати. Добрі господарі з цього дня вже сіють ранні зернові, попередньо посвятивши зерно для посівів в церкві. Коли діти вперше навесні чують грім, вони повинні підперти пліт, щоб не боліла спина. За однією з легенд, сонце на Благовісника не зійде доти, поки не відправлять церковну службу. |
8 квітня 2019
|
7 квітня - Благовіщення |
7 квітня 2011
|
22 березня – Сорок Святих Житіє святих 40 мучеників Севастійських Це було за царювання нечестивого імператора Лікінія, жорстокого переслідувача християн, який наказав, щоб усі воїни імператорських полків складали жертви ідолам. Агріколай, воєначальник вірменського міста Севастія, також затятий поборник ідолослужіння, ревно взявся виконувати наказ кесаря. У ті часи християнська віра поширилась настільки, що і в лавах імператорських полків були християни, а серед них — сорок звитяжців з Каппадокії. Вирізнялися вони стійкістю, мужністю й непереможністю у справах ратних, а Киріон, Кандід і Домн ще й знанням Божественного писання. Прикликав їх до себе Агріколай і заявив: Як у битвах були ви всі стійкими й хоробрими, тож і нині будьте такими: принесіть з доброї волі жертву богам, аби не піддатися мукам. Воїни відповіли на це: — Коли ми, як ти сам про це свідчиш, мужньо билися за царя земного, то, поставши за Царя Небесного, ми здолаємо твою злість. Агріколай мовив, що в них є дві можливості: принести язицьким богам жертву і отримати за це великі почесті, або ж, у випадку непокори, на них, позбавлених військового звання, чекає безчестя. Кинувши до темниці, він дав їм на роздуми термін до ранку. Увійшовши до холодної, воїни схилили коліна й почали співати псалом 90: — Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться... Потім вони склали молитву, за нею знову проспівали псалом. Керував співом святий Киріон; А опівночі вони почули голос Господа, Який явився до них. — Хороший початок волевиявлення вашого, а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. Ці слова Господа чули усі і охопив їх жах, який потім перемінився на неземну радість. Ранком Агріколай викликав з темниці воїнів — Чимало воїнів у кесаря, — мовив він, — але жоден з них не зрівняється з вами ні мудрістю, ні красою, тож не робіть ні¬чого такого, щоб любов моя до вас не перетворилася на ненависть, від вас бо залежить, чи зберегти мою любов, чи накликати на себе ненависть. Святий Кандід на це зауважив, що ім'я воєначальника цілком відповідає його суті, бо воно походить від двох слів: дикий і улесливий, а оскільки його любов чи ненависть ціл¬ком залежить від них самих, то вони обирають його ненависть, бо лише у Бога вони про¬сять милості, а прихильність жорстокої людини і ворога Бога не потрібна їм. Воєвода наказав закувати їх у кайдани і знову кинути до темниці. Цілий тиждень воїни знаходилися в казематі, проводячи дні і ночі в молитвах і співах псалмів, а Агріколай чекав на князя Лісія, що мав широкі повноваження. Як тільки князь приїхав, сорок святих ратоборців стали перед ним. По дорозі святий Киріон наставляв своїх содружинників не боятися, бо завжди у боях їм допомагав Бог, а одного разу, коли з усього війська залишилося тільки їх сорок, то, вознісши до Господа слізну молитву, вони здолали ворогів, причому жоден з них навіть поранений не був. Тоді цих ворогів було багато. Нині їх три — сатана, Лісій і Агріколай, а точніше, ворог один — невидимий. То невже він переможе таку славну і численну дружи¬ну. Вступаючи в бій, вів далі святий Киріон, ми завжди співали: «Боже, в ім'я твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені. Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх. Бо чужі повстали на мене і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою...» І співали воїни псалом 53 від темниці до місця судилища, на яке зібралося чи не все місто. Князь Лісій, подивившись на них, визначив для себе, що такі воїни гідні високих звань і почестей і запропонував їм ці почесті й дари дорогоцінні, аби тільки скорилися і склали пожертви ідолам. А в разі відмови їх позбавлять військових звань і піддадуть тортурам. — Забери від нас військове звання, — сказав святий Кандід, — та й самі тіла наші, бо немає для нас нічого дорожчого й почеснішого за Христа Бога нашого. Лісій засудив їх до побиття каменями, та святий Кандід зауважив, що помста не забариться. Так і сталося — всі камені, які вірні слуги Лісія і Агріколая кидали у святих, оберталися проти них самих. А коли кинув камінь сам Лісій, то розбив Агріколаю вуста. А святий Киріон мовив: — Ті, що борються з нами, знеможені й посоромлені, воістину: «меч їхній увійде в їхнє ж серце і луки їхні поламаються» (Пс.36). Лісій же вигукнув, що святим допомагає якась чарівна сила, на що святий Домн засвідчив іменем Христа, що не чари, а Бог допомагає їм, це Його сила вкрила ганьбою безсоромні обличчя мучителів. Звелів князь Лісій відвести ратоборців до темниці, щоб придумати, як вчинити з ними, а святі воїни заспівали псалом 122: «До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх...так і очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас». Після молитви вони знову сподобилися підбадьорення звище, почувши о шостій годині ранку голос Господа, Який з'явився до них: «Хто вірує в Мене, якщо й помре, оживе». І закликав їх Господь дерзати й не боятися мук короткочасних — вони пройдуть скоро, а постраждалих чекають вінці. Наступного ранку святі ратоборці знову безстрашно заявили нечестивим суддям: — Робіть з нами, що хочете, ми — християни і вклонятися ідолам не будемо. Святу чотиридесятницю зв’язали і відвели до озера поблизу Севастії. Була зима, знявся сильний сетер, і вдарив мороз, а сорок оголених святих воїнів стояли в озері. Довкола чатувала сторожа. А щоб звабити святих воїнів, поблизу озера мучителі влаштували лазню, яка обіцяла тепло й допомогу кожному, хто, знемагаючи від морозу, згодився б вклонитися ідолам. І о першій годині ночі, коли, здавалося, мороз дійшов краю, один із сорока вибіг з води і кинувся до лазні. Але ледве став на поріг, тільки-но відчув тепло, як розтанув і впав мертвим. Святі заспівали хвалу Господу, а один сторож роздумував, що ж воно таке сталося: людина, мов той віск, розтопилася від тепла, але роздуми його урвало світло, що засяяло з неба о третій годині ночі. Воно розтопило кригу, зігріло воду. Стражник глянув угору і побачив пресвітлі вінці, які сходили на голови святих. їх було тридцять дев'ять. І тоді збагнув він, що той, хто побіг до лазні, не удостоєний мученицького вінця. Тоді він розбудив сторожу, а сам, скинувши весь одяг, нагий побіг у воду з криком: «І я християнин!» Приєднавшись до гурту, він підніс свій голос до Бога, прохаючи зарахувати і його до сонму мучеників, дозволити постраждати з ними і, пройшовши випробування, стати гідним Його. Отак відновилося число мучеників, місце того, хто зневірився, зайняв тюремний охоронець, так само як Савл, що гнав Церкву, став апостолом Павлом, а місце зрадника Юди зайняв Матфей. Святий Киріон мовив: «Хто Бог великий, як Бог наш?! Ти єси Бог, що твориш чудеса». На ранок, коли мучителі побачили сорок святих живими й неушкодженими, а між ними ще й тюремного охоронця, гнівом запалали серця їхні. І повели зв'язаних святих до міста, де судді наказали перебити їм молотами гомілки. Коли почалася ця дика нелюдська кара над святими, мати наймолодшого з них — Мелітона, побоюючись, щоб її син не злякався і не знеміг під час мук, стала обіч, з любов'ю дивлячись на нього, і втішала словами: — Сину мій солодкий! Потерпи ще трохи і будеш досконалим, не бійся, чадо, Христос допомагає тобі. Святі мученики, пересилюючи страшний біль від переламаних гомілок, продовжували співати псалми: «Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися». І вимовивши «амінь», вони віддали душі свої Богу, і тільки один Мелітон, якого все ще втішала мати, ледь дихав. Слуги склавши на колісниці тіла загиблих, повезли їх на спалення, залишивши тіло Мелітона в надії, що буде жити. Але благочестива мати, побачивши конаючого сина, взяла його на плечі і пішла услід за колісницями. А як помер він на руках матері, то вона власними руками поклала тіло сина до тіл його сподвижників. Коли відпалало вогнище, ненаситні кати вкинули кістки мучеників до річки, аби не поклонялися їм християни. Але на третій день воїни з'явилися уві сні єпископові Севастії блаженному Петру і попросили дістати їхні останки з ріки, що він і зробив, поховавши рештки тіл героїв в чесному місці. Імена ж їхні залишилися нащадкам: Киріон, Кандід, Домн, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євник, Валент, Вівіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоан, Ксанфій, Іліан, Сисиній, Аггій, Аетій, Флавій, Акакій, Екдит, Лісімах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Домитіан, Гай, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Миколай, Валерій, Філоктимон, Северіан, Худіон, Мелітон та Аглай. За святителем Димитрієм (Ростовським) |
22 березня 2011
|
21 березня – За астрологічним календарем саме 21 березня настає новий рік. Вважається, що саме цього дня приходить справжня весна. Язичницькі святкування приходу весни були наповнені важливим сакральним сенсом перемоги світла над темрявою, пробудження всього живого та початку нового життя. Давні весняні фестивалі проходили з веселощами та ритуалами, що закликали родючість землі та благополуччя людей. Слов'яни відзначали закінчення зими і прихід весни 22 березня, цей день називався Жайворонки (на честь повернення перелітних птахів). Цього дня випікали з тіста бяшок і маленьких пташок, якими закликали весну. За найдавнішими слов'янськими повір'ями, 25 березня відчинялось небесне царство богів, Сварога, і на землю спускалася Богиня Жива-Весна. Цікаво, що тепер, з ініціативи ООН, у день весняного рівнодення, 21 березня, відзначається Всесвітній День Землі. |
21 березня 2011
|
Стрітення Господнє — http://uk.wikipedia....>15 лютого (за http://uk.wikipedia....>григоріанським календарем; 2 лютого — за http://uk.wikipedia....>юліанським) — http://uk.wikipedia....>християни східного обряду відзначають Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа. Відзначають його в пам'ять про те, як Свята http://uk.wikipedia....>Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження). Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей». Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Віфлеєму. Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття. Походження свята
У народному побуті Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє». Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет:
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір (якщо ранком роса — врожай, нема роси — погана ознака). У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають «громичними», бо їх ставили перед образами під час грози, щоби захистити людей і худобу від блискавки. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця». Освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту». Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя. Народні вірування
Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати. Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і оберігають оселю бурі, зливи чи смерчу, ниву — від буреламу чи граду, а членів родини — від «злого ока» та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця». Запалювали громничну свічку у таких випадках:
Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з http://uk.wikipedia....>бурульок і додавали до звичайної води, за повір'ями — така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:
У народному побуті Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє». (Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії) |
15 лютого 2011
|
25 грудня — Спиридона Сонцеворота. |
25 грудня 2010
|
22 грудня — Ганни. |
23 грудня 2010
|
19 грудня — Миколи, Миколи Чудотворця. |
19 грудня 2010
|
| Закрити |
